Палац Графа Бадені, Буськ

Палац Бадені - це відмінний приклад європейської архітектури початку 19 століття, розташований у місті Буськ (Львівська область).Фамільне гніздо родини графа Казимира Фелікса Бадені об`єднує в собі красиві форми, цікаве розташування, а також глибоку історію стародавнього галицького роду. Палац Бадені є важливим історичним об`єктом міста Буськ.

В історії України і, зокрема, Галичини графський рід Бадені, коріння якого втрачається десь у Валахії, а за іншими джерелами - в Італії, залишив глибокий слід. Брати Казимир і Станіслав володіли декількома десятками тисяч гектарів землі, у власних млинах переробляли зерно. У місті Буськ, що на Львівщині, Казимир заснував пивоварню, а в Радехові Станіслав розширив аналогічне підприємство, побудував оранжерею. Бадені підтримували школи для польських дітей і костели.

Класичне будова у Буську було побудовано ще в 1810 році. Казимир Бадені придбав його в 1876 році, перебудував у стилі неоренесансу і значно збільшив розміри будинку. Будівля палацу зведена у класичному стилі. Споруда двоповерхова, з багатьма просторими кімнатами. Головний фасад у центрі прикрашений портиком, парковий (тильний) фасад оздоблений псевдоризалітами, довгим балконом та кам'яними вазами на балюстраді.

Палац з його прилеглою територією стоїть на пологому пагорбі, що в центрі Буська. З боку головного входу територія палацу обмежена вулицею Петрушевича, з лівого боку - річкою Західний Буг, з двох інших боків - глибоким ровом і схилом пагорба, який спускається у міський парк ім. І. Франка.

Перші документальні відомості про Буський палац як дідичну резиденцію буських старост Яблоновських зафіксовані у Майновому інвентарному описі Буського староства з 1698 року (оригінал документа зберігається у Відділі рукописів Наукової бібліотеки ім. Стефаника у Львові). Стояв він на тому ж місці, де розташована сучасна споруда Палацу, хоча мав значно скромніші розміри, типове оборонне призначення і був дерев'яним.

Впродовж понад 100 років (1776-1879) Буськ і прилеглі території перебували у дідичній власності польського магнатського роду Мієрів, що володів ще й Радеховом, Холоєвом, Сокалем, Кам'янкою Струмиловою. У XVIII-ХІХ ст. родина Мієрів була власницею 3 палаців (у Радехові, Кам'янці і Буську) і кам'яниці палацового типу у Львові (на вул. Вірменській).

Історія Буського палацу пов'язана із іменем Войцеха Альберта Мієра (Mier Wojciech Albert; 19 квітня 1757, Радехів – † 22 серпня 1831, Кути, Польща) - літератора, поета і перекладача, політика проавстрійського напряму, австрійського шамбеляна (1778), таємного радника двору і цісарського підкоморія (1806), кавалера ордена Св. Стефана (1817), посланця від Галицького станового сейму до Відня (1808), члена Товариства наукового у Кракові (1827), почесного члена Аркадійської академії у Римі, який був сином Юзефа Мієра - старости буського та сокальського, воєводи поморського. У 1798 році Войцех Мієр успадкував від батька буські землі і носив титул дідича Буська до 1819 року, коли через фінансові проблеми та загрозу банкрутства змушений був закласти Буське дідицтво та переїхати до Лежайська.

У 1810 році Войцех Мієр розпочав будівництво буської резиденції. Прототипом сучасного палацового комплексу була невелика одноповерхова садиба, яка впродовж ХІХ століття зазнала декількох капітальних перебудов і перепланувань.

За даними люстрації 1832 року, тоді це була мурована одноповерхова будівля під гонтовим дахом із металевими ринвами по периметру і трьома цегляними коминами. Всередині були великі сіни, 4 житлові кімнати з великими двійними вікнами на 16 чверткових тафель і залізними пічками для обігріву, кухнею, залом, покоєм креденсовим, спіжарнею, ґанком і двома склеповими мурованими пивницями. Над ґанком був окремий покоїк на два вікна, а над ним - літня альтанка із дубових дошок.

Розбудову Палацу продовжили нові власники Буська, які постійно тут проживали - Генрик Мієр (1835-57) та його син Фелікс (1857-79). Вони власне й добудували до фронтового будинку другий поверх та два бічних крила. Після смерті Фелікса Мієра (1879), який не залишив по собі нащадків, власницею палацу ненадовго стала його дружина Анна Вієрер. У 1880 році вдова Фелікса в обмін на пожиттєву ренту переписала буські володіння на Казимира Фелікса Бадені - племінника свого покійного чоловіка, а сама переїхала жити до Відня.

Власниками палацу і буськими дідичами почергово були Казимир Бадені (1880-1909), його син Людвік (1909-1916) та онук Казимир (1916-1939).

Казимир Бадені - майбутній лідер консервативної галицької партії та прем'єр Австро-Угорщини. Палац Бадені – двоповерховий, з багатьма просторими кімнатами. У його екстер'єрі та інтер'єрі проглядаються автентичні ознаки стилів класицизму та неоренесансу, що забезпечує високу архітектурно-мистецьку вартість споруди. Зокрема, інтер'єри вестибулю, салону палацового корпусу та парадної сходової клітки виконані майстром Петром Гарасимовичем у стилі неоренесансу і декоровані багатою ліпниною. Головний фасад будівлі оздоблений портиком, для паркового фасаду були характерні псевдоризаліти, кам'яні вази і довгий балкон на балюстраді. Загалом, зовнішнє оздоблення палацу відзначається скромністю. У 1932 році тут була проведена часткова реконструкція.

До 1939 року, тобто до приходу в Галичину Радянської влади, маєток використовувався родиною Бадені як літня резиденція, згодом починає поступово занепадати. З 1961 року тут була розташована військова частина, пізніше її розформували, і тут розмістилось відділення міліції. Проте згодом і ця установа покинула споруду. Наприкінці 2012 року приміщення палацу обстежувала місцева комісія. Станом на 2015 рік доступ на територію та всередину залишався офіційно закритим, але на практиці зачинені центральні ворота могли зупинити лише немісцевих туристів... У травні 2015 року тут спалахнула пожежа, яка завдала великої шкоди, проте завдяки вправним діям пожежників її вдалося швидко погасити і палац вцілів.

У 1939 році палац націоналізувала більшовицька влада. У 1939-41 роках тут містився райком КПУ. У 1941-44 роках у палаці квартирували війська вермахту. Після приходу радянської влади палац починає занепадати. З 1961 року тут містилась військова частина, тому з внутрішнього декору палацу мало що залишилось.

Палац графа Бадені у Буську відноситься до споруд, які відзначаються високою архітектурно-мистецькою вартістю, потребує невідкладного проведення відновлювально-реставраційних робіт і належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Перебуваючи у Буську, неодмінно огляньте його прекрасні дерев'яні храми - церкву святого Онуфрія та церкву святої Параскеви. Хоча вони й лежать оддалік від центру містечка, проте поза всяким сумнівом, варті візиту. Любителям старовинних садиб неодмінно радимо також відвідати палац Чарторийських у Журавно та палац Львівських архієпископів у Оброшиному.

У 2004 році військову частину розформували, але Міністерство оборони і далі залишалося балансоутримувачем будівлі. На сьогодні йдуть важкі переговори про те, щоб віддати будівлю сфері культури та туризму, але поки що палац залишається міліцейським… Останніми роками палац стоїть пусткою і поступово руйнується. Внаслідок пожежі 8-9.11.2016 року пошкоджено покрівлю та перекриття на площі 150 м².

25 травня 2016 року замковий комплекс передали у власність територіальної громади. Небайдужі мешканці міста об’єднались з ініціативою порятунку палацу і планують зробити тут культурний та туристичний центр.